Частка мільйонерів — не особиста ймовірність розбагатіти

Прочитав у пості розбір про шанси стати доларовим мільйонером. Для України автор отримав приблизно 0,05%.

Спочатку взяв частку мільйонерів у населенні, потім додав власні припущення про стартові умови та вплив війни. Вийшла цифра, після якої хочеться закрити калькулятор і застрелитись піти зробити чай 😅

У коментарях зачепилися за питання: а чи можна цей відсоток вважати моїм особистим шансом?
Автор пояснив свою думку через можливості. Там, де більший платоспроможний ринок, легше знайти справу, на якій можна заробити великий капітал. Самого бажання багато працювати недостатньо, якщо покупцям нічим платити.

Із цим погоджуюся. Але між «скільки людей уже мають мільйон» і «чи зможу заробити його за життя» є різниця.

Частка мільйонерів показує, скільки людей уже мають такі статки. Але не показує, скільки людей, які сьогодні починають з нуля, дійдуть до мільйона за наступні двадцять років. Це різні питання, хоча відповідь на обидва хочеться отримати одним діленням.

Щоб порахувати саме шанс, потрібно знати, скільки людей починали зі схожих умов, що робили й до чого прийшли за певний час. Самого ділення кількості мільйонерів на населення для цього замало. Звіт Credit Suisse, на який послався автор, описує розподіл статків, а не ймовірність конкретної людини розбагатіти.

Моя перша думка була простішою: «Але ж за ці гроші змагаються не всі».

Не кожен хоче будувати бізнес, продавати свій продукт чи ризикувати заради більшого доходу. Комусь достатньо стабільної роботи — і це нормальний вибір.

Тільки тут теж легко намалювати собі красиву математику. Прибрати зі знаменника всіх, хто «не грає», поділити ще раз — і порадіти новому відсотку. Але скільки насправді людей пробували, скільки не вийшло й за який період це рахувати? Цих даних у мене немає. Тому власні «тепер уже точно 5%» вигадувати не буду 🙂

Натомість є інша важлива деталь: жити в Україні й продавати лише в Україні — не одне й те саме.

Наприклад, можу робити гру або сервіс тут, а продавати людям з інших країн. Тоді можливості мого продукту залежать уже не тільки від того, скільки готові витратити покупці вдома.

Легкою задачу це не робить. За кордоном на мій продукт теж ніхто спеціально не чекає: доведеться знайти покупця й переконати його заплатити.

Тому думку автора про нерівні можливості приймаю. Місце, де живеш і працюєш, справді має значення. Але свої особисті шанси з цього відсотка все одно не вирахую.

Не знаю, наскільки вони вищі за 0,05%. І підміняти неприємну цифру приємнішою тільки заради настрою теж не хочу.

Але між «у цій країні мало мільйонерів» і «у мене майже немає шансів» — висновок, якого ця математика не доводить.

Мільйона поки немає. Але й статистично довести, що варто кидати спроби за нього конкурувати, теж не вдалося. Продовжую працювати 😅